Остров Пасхи — уникальная территория в юго-восточной части Тихого океана, являющаяся одним из самых удалённых от суши населённых островов в мире. Расположен в 3703 км от побережья ближайшего материка на востоке (Южной Америки) и удалён от ближайших населённых островов на западе (остров Питкэрн) на 1819 км[3]. Координаты острова: -27.116667, -109.3527°07′ ю. ш. 109°21′ з. д. / 27.116667° ю. ш. 109.35° з. д. (G). Площадь острова — 163,6 км²[3], протяжённость с запада на восток 24 км, с севера на юг — 12 км. Ближайшая ненаселённая земля — архипелаг Сала-и-Гомес, не считая нескольких скал недалеко от острова.
Остров имеет форму прямоугольного треугольника, гипотенуза которого — юго-восточный берег. Стороны этого «треугольника» имеют длины в 16, 18 и 24 км. По углам острова возвышаются потухшие вулканы: Рано-Као (рап. Rano Kao) (324 м) рядом с поселением Матавери; Пуа-Катики (рап. Puakatike) (377 м) и Теревака (рап. Terevaka) (539 м — высшая точка острова).
Самый высокий кратер вулкана Теревака носит название Рано-Арои (рап. Rano Aroi) (около 200 м). Собственно «Рано-Арои» — это название озера, заполняющего потухший кратер.
Другой кратер Теревака — Рано-Рараку (рап. Rano Raraku) (160 м) также представляет собой озеро с большим запасом пресной воды, окружённое зарослями тростника. Диаметр этого кратера — около 650 м.
Диаметр кратера Рано-Као — около 1500 м, глубина — 800 м. Вулкан имеет симметричную форму и окружён холмистой местностью. Южный склон обрывается в океан.
На внутренних склонах вулканов растительность более обильная. Это объясняется более плодородной почвой, отсутствием сильного ветра и «парниковым эффектом».
Остров Пасхи вулканического происхождения. Почва образовалась в результате эрозии склонов вулканов. Самая плодородная почва расположена на севере острова, где местные жители выращивают батат, или сладкий картофель, и ямс. Самые распространённые горные породы на острове — базальт, обсидиан, риолит, трахит. Отвесные скалы в бухте Лаперуза (местное название — Ханга-Хоону) состоят из лавы красного цвета.
Остров окружён маленькими островками: у юго-восточной оконечности — Моту-Нуи (рап. Motu Nui) (крупнейший остров, на котором в далёком прошлом избирались военные предводители жителей Рапа-Нуи), Моту-Ити (рап. Motu Iti), Моту-Као-Као (рап. Motu Kao Kao) (у этого острова наблюдается магнитная аномалия), у западной оконечности — Моту-Таутира (рап. Motu Tautira) и у восточной оконечности — Моту-Маротири (рап. Motu Marotiri).
Моаи — каменные статуи на побережье острова Пасхи в виде человеческой головы высотой до 20 метров. Вопреки распространённому мнению, они «смотрят» не в сторону oкеана, а в глубь острова. Некоторые моаи имеют «шапки» из красного камня. Изготовлялись моаи в каменоломнях в центре острова. Каким образом они доставлялись к побережью, неизвестно. По легенде они «шли» сами. В последнее время добровольцы-энтузиасты нашли несколько способов для транспортировки каменных блоков. Но каким именно пользовались древние жители (или каким-то своим), пока не определено. Множество недоделанных истуканов находятся в каменоломнях. При детальном изучении острова создаётся впечатление внезапности прекращения работы над статуями.
- Рано-Рараку — одно из наиболее интересных мест для туристов. У подножия этого вулкана расположено около 300 моаи, различной высоты и на разной стадии готовности. Недалеко от бухты располагается аху Тонгарики, крупнейшая ритуальная площадка с 15 установленными на ней статуями различной величины.
- На берегу бухты Анакена располагается один из красивейших пляжей острова с кристально белым коралловым песком. В бухте разрешено плавать. В пальмовых рощах для туристов устраиваются пикники. Также недалеко от бухты Анакена располагаются аху Атуре-Хуки и аху Наунау. Согласно древнерапануйской легенде, именно в этой бухте высадился Хоту-Мату’а, первый король Рапа-Нуи, с первыми поселенцами острова.
- Те-Пито-те-хенуа (рап. пуп Земли) — церемониальная площадка на острове из круглых камней. Достаточно спорное место на Рапа-Нуи. Антрополог Кристиан Вальтер утверждает, что Те-Пито-те-хенуа была установлена в 1960-х годах, чтобы привлечь на остров доверчивых туристов.
- На вулкане Рано-Као имеется смотровая площадка. Вблизи находится церемониальная площадка Оронго.
- Пуна-Пау — небольшой вулкан рядом с Рано-Као. В далёком прошлом здесь добывался камень красного цвета, из которого изготавливали «головные уборы» для местных моаи.
Подобные объекты, одновременно и научно-познавательные (музейные), и туристские, и развлекательные, существуют во многих странах мира. Само слово «скансен» первоначально было именем собственным: так назывался этнографический музей под открытым небом, созданный в 1891 году под Стокгольмом известным шведским учёным Артуром Хацелиусом. В Европе действуют уже десятки скансенов, например: остров Кижи в России, Forestry Museum of Lapland в Финляндии, АЕК «Етър» в Болгарии, Chiltern Open Air Museum в Англии и др. В одной лишь Германии их около трех десятков. Есть скансены и в других частях света: автор посетил «Деревню фараонов» в Египте, на Ниле, и убедился, что там не иссякает поток туристов.
На Украине есть пять наиболее известных оазисов древней архитектуры, хозяйства и быта. Наиболее известны музеи-заповедники Пирогов под Киевом, в Переяславе-Хмельницком, а также во Львове, Черновцах и Ужгороде. Все они пользуются достаточной популярностью и вполне коммерчески выгодны.
Предлагается в одной из живописных сельских местностей, прилегающих к междугородным шоссе, создать ещё не существующую в нашей стране форму скансена — Деревню Предков. Она будет состоять из нескольких (в зависимости от площади) воспроизведённых во всех подробностях жилищ разных исторических эпох Поднепровья. По возможности, будет также воспроизведена внутренняя остановка жилищ, разбиты приусадебные участки с сельскохозяйственными культурами, характерными для той или иной эпохи. Для относительно небольшой территории может стать органичным такой набор: дома трипольской, скифской и черняховской археологических культур, усадьба Киевской Руси, площадка языческих идолов, курень и укрепление казацких времён. Сверх того, может быть реконструирован скифский курган с открытым для посетителей макетом захоронения: гробница, скелет, погребальный инвентарь, в том числе имитации золотых драгоценностей. (Погребальные камеры в египетской Долине Царей пользуются огромных успехом среди иностранных туристов.)
На территории скансена могут быть установлены манекены наших пращуров, занятых разными видами труда, а также скульптуры. В законченном виде Деревня Предков может стать местом проведения различных коллективных мероприятий, от музыкальных и поэтических фестивалей до научных семинаров.
Предусматриваются также чисто коммерческие объекты, как-то: магазин эксклюзивных археологических сувениров (статуэтки Перуна или Лады могут стать не менее востребованными, чем египетские божки, продаваемые у пирамид Гизы); «Хата знахарки» — род аптеки народных лекарственных средств, с расположенной рядом древнерусской баней; этнографический ресторан, мотель, АЗС.
Андрей ДМИТРУК,
писатель, тележурналист, гл. редактор журнала
«Искатель. Украина», президент Общества «СИНТЕЗ»
Пілотний проект «Трипільська хата» (до опрацювання)
Мета: науковий експеримент з реконструкції трипільського житла, соціально – екологічний проект з реконструкції живого динамічно розвиваючого духовного та творчого осередку, загально куль турового, національно –патріотичного, краєзнавчого, екологічного центру українського села, бізнесова самодостатня модель музею під відкритим небом у напрямку розвитку зеленого туризму.
Учасники: Український Благодійний Фонд «Трипілля», «Молода Просвіта», УТОПІК, Київське Дворянське Зібрання, НАН України тощо.
Мотивація: загальна (національно – культурне та духовне значення для мешканців регіону, де відтворено проект) та індивідуальна (активісти, які приймають участь у реалізації проекту у подальшому стають його бізнес – менеджерами, які можуть за свою роботу отримувати стабільну фінансову винагороду).
Ідея: Створення проекту, який не потребує бюджетного фінансування, є самодостатнім і має динаміку розвитку).
Мотивація для спонсорів – реклама у засобах масової інформації, залучення у майбутньому для відтворення подібних проектів на комерційній основі, опираючись на отриманий досвід.
Загальні засоби реалізації:
1. Науковий проект – експеримент по реконструкції прадавнього екологічно чистого житла пращурів українців.
2. Архітектурний проект з метою закріплення досвіду з можливістю подальшого відтворення на комерційній основі у майбутньому.
3. Фінансова спонсорська частина – реклама у засобах масової інформації щодо усвідомлення і відродження здорового способу життя, національного, екологічного руху. Здобуття досвіду та впровадження його, як додатковий креативний підхід у сфері сучасного будівництва соціально значимих комплексів.
4. Соціальний проект – створення ініціативного ядра з числа енергійної, національно налаштованої молоді (у подальшому – менеджерів) з метою реалізації не тільки соціально значимого, а і прибуткового (рентабельного) проекту у сфері розвитку зеленого туризму України.
Шляхи реалізації проекту:
1. Створення і підготовка ініціативної групи молоді для реалізації даного проекту (ознайомлення і перейняття досвіду відомих брендів: музей у с.Трипілля, будинок «Савки», творча майстерня Смолякової Людмили тощо).
2. Створення активу із залученням засобів масової інформації для пошуку спонсорів проекту на взаємно – вигідних умовах.
3. Розробка наукової та архітектурної частини проекту «Трипільська хата»
4. Виділення та відвід земельної ділянки для реалізації проекту «Трипільська хата».
5. Створення похідної групи для реалізації проекту з чітким розподіленням діяльності. Обрання прораба, керівника, відповідального за рекламні заходи тощо.
План мінімум: науково обґрунтована, історична реконструкція трипільського житла у вигляді діючого краєзнавчо – музейного, духовного, творчого осередку села, регіону.
План максимум: Перетворення в процесі розвитку єдиного об’єкту на постійно діючий комплекс з національного, краєзнавчого, екологічного, творчого виховання підростаючого покоління з метою творчої самореалізації та вдосконалення.
Перспектива проекту: У разі позитиву та вдалості проекту впровадження досвіду експерименту «Трипільська хата» на території інших регіонів.
Дополнение к проекту «Археологический скансен «Деревня предков»
Как и во всех странах, где выстроены и действуют подобные комплексы, «Деревня предков» будет выполнять несколько функций, и познавательно-просветительных, и коммерческих.
К первым относится роль скансена, как живого наглядного пособия по истории Украины. Поскольку все объекты будут выполнены с максимальной (до мельчайших деталей) верностью современным научным представлениям, заповедник станет местом выездных уроков школьников, студенческих экскурсий, выездных заседаний археологических конгрессов и т. п. В домах будут находиться полностью соответствующие эпохам мебель, утварь, одежда, оружие, — причём, представленные не по-музейному, порознь, на стендах с табличками, а во всех своих жизненно реальных взаимосвязях. Это сделает скансен незаменимым подспорьем для дипломников и соискателей учёной степени, для авторов историко-археологических трудов и художников-иллюстраторов подобных книг, для кинематографистов, снимающих исторические фильмы, и создателей познавательных телепрограмм.
Живописная романтическая обстановка «Деревни предков» послужит для проведения фольклорно-этнографических концертов и фестивалей, для съёмок подобных же телевизионных мюзиклов.
Очевидно, ведущей для скансена станет роль одного из главных «узлов» туристских маршрутов по Киевщине. Поэтому с самого начала надо предусмотреть инфраструктуру общественного питания, поселения туристов, заправки, обслуживания и парковки автомобилей, сети магазинов и киосков для продажи сувениров.
Вероятно, следует заранее позаботиться о размещении заказов на выпуск эксклюзивной сувенирной продукции «Деревни предков», в том числе произведений графики, живописи и малой скульптуры, народных промыслов, собственных вин и иных напитков скансена (разумеется, лицензированных).
Необходимо наладить выпуск и продажу видеофильмов на CD о самом скансене и о наиболее ярких мероприятиях, проводимых на его территории.
Должен быть предусмотрен сбыт зерна, плодов и овощей, выращенных на сельхозучастках исторических усадеб.
Безусловно, надлежит тщательно продумать и осуществить разнообразную рекламную кампанию скансена, с привлечением «знаковых» людей, от известных актёров до ведущих учёных — историков и археологов, причём не только украинских.
Открытие каждой очереди заповедника, т.е. каждой замкнутой архитектурно-хозяйственной структуры (а таковых будет не менее десяти), следует сопровождать усиленным «пиаром», театрализованными представлениями под открытым небом, приглашением всех возможных средств массовой информации.
Руководитель проекта «Деревня предков»,
президент Общества «СИНТЕЗ» А. ДМИТРУК
1. Вхід №1. Брама, стилізована під фортецю ранньозалізної доби (скіфську).
2. Їдальня ресторанного типу.
(Страви за реконструйованою рецептурою неолітичних мисливців, землеробів енеоліту; доби бронзи; ранньозалізного часу тощо.
Там само – медпункт.
3. Музей первісного суспільства (умовна стилізація під архаїку).
Декілька залів зі стендами, діаграмами, моніторами.
8. Стрільбище.
Показова стрільба з луків та самострілів різних історичних моделей.
Майстер-класи для гостей комплексу.
9. Скіфський курган.
Штучний насип з повною моделлю царського поховання (за Геродотом).
Розріз дозволяє побачити всі етапи посмертного ритуалу.
На вершині кургану скіфське святилище – ідол, жертовне коло, меч Арея.
З протилежного боку кургану стоять половецькі і татарські стели;
вигляд, звичний для степів козацького часу.
10. Вітряк (XVI–XVIII ст.).
11. Вхід №2. Брама козацького часу.
(аналог брами в ландшафтному заповіднику у Переяславі-Хмельницькому)
12. Паркінг.
Сервіс для автомобілів та екскурсійних автобусів. Локальна СТО. Каса. Крамниця. Таксофон.
.
13. Козацький майдан.
Фрагмент польового табору запорожців. Гармати. Діюча козацька кухня;
Моделі козацького озброєння – можливість платного практикуму під наглядом інструктора для відвідувачів. Декілька коней з можливістю виїздки. Оренда козацького вбрання.
14. Корчма.
Національна кухня. Можливість зняти кілька кімнат для гостювання. Автентична музика.
15. Козацька вежа.
16. Господарство України XVII-XIX ст.: (пасіка, сінокіс, чумацький віз тощо).
17. Господарчий блок.
Продовольчі та складські приміщення. Стайні для коней, загородки для худоби.
Стилізовано під споруди XVI–ХІХ ст.
18. Водяний млин (діючий, стилізація під XVII-XIX ст..).
19. Кузня (діюча).
Майстер-класи для гостей комплексу.
Там само можливий і гончарний комплекс.
20. Ранньослов’янське житло (черняхівський варіант).
21. Змієві вали.
Реконструкція оборонного комплексу VIII–X ст..
Розріз дає уявлення про конструкційні особливості.
22. Ярмарок.
Торгові ряди для реалізації сувенірної продукції від археологічного ландшафтного комплексу.
23. Давньослов’янський курган.
Поховання полянського чи словенського вождя IX–Х ст. (можливо – реконструкція чернігівського поховання Чорна Гора). На вершині – язичницьке святилище.
24. Господарчий блок.
Продовольчі та складські приміщення. Стилізація під східноєвропейське середньовіччя.
25. Корабельні сараї північноєвропейського ґатунку.
Місце зимового зберігання плавзасобів скансена.
26. Боярський терем.
Маєток представника варязької аристократії IX–Х ст.
Дерев’яна двоповерхова споруда з горницею. Палати обставлені відповідним чином.
З боку сараїв – дерев’яна брама та посад.
27. Скандинавський довгий будинок.
Житлова споруда вікінгів — бенкетна зала з парадним сидінням, комори для спання, кімната ярла та жіноча частина.
28. Скандинавське капище.
Святилище варягів-купців (за Ібн-Фадланом). Місце для тінгу (веча).
.
.29. Візантійський православний храм (діючий).
Репліка візантійської базилікальної церкви Іоана Предтечі в Керчі.
Проводяться служби, можна відіграти весілля, провести хрестини тощо.
30. Винарня (діюча).
Господарчий комплекс пізньоантичного типу. Посадки декількох сортів винограду.
Дегустаційний сервіс. Реалізація місцевої продукції.
31. Античний хоріон.
Грецький маєток елліністичного часу (Крим).
32. Таберна візантійського типу.
Розважально-рекреаційне приміщення ресторанного типу над водою.
Страви візантійської та східної кухні. Автентична музика.
Можливість зняти кімнати для гостювання. Оренда автентичного вбрання.
33. Пристань.
Паркінг для гостьових плавзасобів. Оренда човнів (у тому числі старовинного вигляду) гостям.
34. Бойове судно варягів.
Повна реконструкція лодії IX–Х ст.
Майстер-класи по корабельному мистецтву варягів.
Можливість платних водних мандрівок для гостей в автентичному варязькому антуражі.
35. Бойове судно козаків (аналог корабля «Сварог» XV ст.).
Можливість платних водних мандрівок для гостей в автентичному антуражі.
Такой план исполняется и надеемся в обозримом будущем будет реализован.
Носіїв трипільської археологічної культури по праву можна називати – дітьми зоряного Всесвіту. Світ розвивається по спіралі і те, що Вернадський тільки передбачав для майбутнього, у дійсності, вже давно могло відбуватися у далекому минулому. Нейро світ трипільської археологічної культури здається був таким же реальним, як і швидко розвиваючий ся світ інформаційних технологій майбутнього. Вдивляючись у зоряно – космічний орнамент трипільців не можливо не відчути сильний енергетичний вплив на підсвідомість та відчути зачарування загадковими символами, вік яких налічує понад п’ять тисячоліть. Погляд на розпис «глиняних комп’ютерів» можливо порівняти лише з поглядом у зоряне небо. Вдивляючись у сузір’я Тура, Діви, Великої Ведмедиці у мить розумієш, що всі ми до єдиного зв’язані генетичним ланцюжком перетворень. Десь тут, на ці самі зорі захоплено дивилися очі наших пращурів, а тепер, проявлені у світі і житті, дивимось і ми. Не поспішайте жити, частіше дивіться у зоряний Всесвіт. Можливо, там, на великому Чумацькому Шляху, ви зможете побачити загадкові трипільські орнаменти давно минулих і майбутніх доріг. То є вища, наповнена енергетикою пам’ять народу, треба лише навчитися бачити її…
На сьогодні, дослідникам і археологам добре відомо, що носії трипільської культури дуже шанували таку рідкісну тварину для сучасної території центральної Європи, як ведмідь. Всього 5000 років тому велетенській ведмідь був не дивиною і гордістю будь-якого міського столичного зоопарку, а звичайним мешканцем українських лісів на території сучасної Київщини або Черкащини. Це був справжній господар українських земель, люди з давніх часів завжди хотіли походити на цю сильну, розумну і витривалу тварину. Ось чому культ поклоніння ведмедю ви можете зустріти майже у всіх куточках світу. Існував він і на Україні. Можливо, вже тоді цей культ був пов’язаний із зодіакальними сузір’ями зоряного неба – Великою і Малою Ведмедицею. Звичайно носії трипільської культури не були інопланетянами, але, що вже стовідсотково відомо – дивилися на таке саме зоряне небо, що і ми з вами. На небесні зорі засновники трипільської цивілізації дивилися значно частіше, ніж затурбована й глобалізована сучасна людина. Цікаво, що у нащадків трипільців, так званої білогрудівської археологічної культури велике шанобливе відношення до зоряного неба можна побачити у розташуванні ритуального комплексу земляних бугрів, які дуже добре збереглися до нашого часу. Величезні земляні бугри насипані у бронзовому віці, ще задовго до нашої ери, діаметр деяких доходить до 20 і більше метрів, можливо, відображаючи зоряний орнамент Всесвіту чи певних зоряних сузір’їв розміщуються на значній території у рамках єдиного ритуального комплексу. Наприклад, під містом Умань, Черкаської обл., ми маємо такий ритуальний комплекс, котрий складається близько з 30-ти земляних бугрів розкиданих на протязі багатьох кілометрів. Говорячи проте, що одним з верогідних нащадків трипільської цивілізації можуть бути носії білогрудівської культури підтверджується археологічно. У 1951 і 1952 році експедиція інституту археології АН – УРСР під керівництвом наукового робітника Березанської С.С. досліджуючи археологічні пам’ятник білогрудівської культури у с.Собківка на Уманщині виявила, що під куль туровим прошарком згаданої культури розміщувався куль туровий прошарок (залишки житла у вигляді шматків перепаленої глини і фрагментів глиняних сосудів) трипільської археологічної культури. Це не єдине підтвердження того, що трипільська цивілізація нікуди не зникала, вона є автохтонною. Сучасний український народ, його культура є прямим нащадком тієї давньої цивілізації. Можливо, існувала білогрудівська цивілізація, але на жаль і, на сьогодні, ми так ще мало знаємо про події тієї сивої давнини. Ритуальні комплекси земляних бугрів нащадків трипільської культури за своєю величчю нічим не поступаються загадковим «Змієвим валам» чи то уславленому англійському Стоунхенджу. Вони були збудовані десь на кінці бронзового віку, не так вже далеко після завершення такої всім відомої Троянської війни.
Цілком можливо, що вшанування нашими пращурами зоряного неба й особливо сузір’я Великої та Малої Ведмедиці могло відбитися у топонімиці та народних українських назвах ще з тих далеких часів. Так наприклад, одна з народних назв такої відомої і шанованої українцями рослини, як диво сил або оман відома у народі, як ведмеже вухо (Г.Смик.). До речі, з назвою цієї рослини, листя якої дійсно дуже подібні за виглядом до ведмежого вуха, пов’язане виникнення імені не тільки відомого козацького містечка Умані, а і власно походження назви нашої держави – Україна. На санскриті та індо – європейській мові рослина ведмеже вухо або диво сил звучить, як: «Ману бадра». Відомо, що у світовій міфології Ману – це першочоловік, у вигляді ведмедя чи ведмедиці, культу якого поклонялися у сиву давнину. Цікаво, що в загальному розумінні і досі слов’янські народи і територію їх проживання умовно називають «Царством ведмедя». Найцікавішим здається те, що назва цієї рослини на санскриті: «Ману бадра» за своїм звучанням дуже подібна до найвеличнішої індоєвропейської мантри відомої ще за часів виникнення самого людства. Це найдавніше звукосполучення звучить, як: «Аум мані падме хум». Ці дві прадавні мантри не тільки разюче схожі, а і можливо є зміненим проявом одного і того ж містичного дійства згідно прямого свого лексичного значення. Згідно перекладу з санскриту, це містичне дійство позначає всього собі – створення зоряного неба і Всесвіту. Буквально воно трактується, як: «коштовність у лотосі». У відомій на заході книзі Олександра Нєель «Присвячення і присвячені у Тибеті» прадавній індоєвропейській мантрі, з якою, можливо і пов’язано виникнення назви нашої держави присвячено десятки сторінок. Дуже цікавим здається інформація і щодо відповідності містичних кольорів: «Ма» – синій – полу боги, «Ні» – жовтий – люди. Отже, у сполучені «Ма-ні» маємо наш жовто – блакитний прапор у співвідношенні: взаємовідношення царства людей до царства полу богів.
Можливо, що стародавні назви сучасних населених пунктів, у районі найбільших протоміст трипільської цивілізації, а саме Маньківка та Мала Маньківка опираючись на санскрит треба трактувати, як Велика та Мала Ведмедиця. Здається, якимось чином, має бути пов’язаний культ та епоха Діви (зоряне сузір’я Діви) з культами «ведмедиці – жінки» у трипільські часи.
Можливо припустити, що з тотемом зоряної ведмедиці носії трипільської та білогрудівської археологічних культур пов’язували й виникнення свого роду? На поселеннях трипільської культури археологи часто знаходять статуетки чи фрагменти зображення голови ведмедя виготовлені з глини. Наприклад, на поселенні у м.Умань знайдено фрагмент голови ведмедя з отвором, с.Кочержинці – глиняна голова ведмедя розміром 2,5 * 2,0 см тощо. Відомо і про знайдення великих скульптурних зображень ведмедів з глини у печерах Франції, котрі активно використовувались у ритуальних дійствах первісної людини. Мабуть, мав рацію академік Вернадський відчуваючи той нерозривний зв’язок староукраїнської культури з мапою зоряного неба.
У сучасному часі той нерозривний зв’язок космосу й людського буття відчуває філософ культури Саннікова Л.П. Її дослідження енерго – інформаційного прояву і гармонії феномену староукраїнської культури вкотре підкреслює – зв’язок українського етносу і зоряного неба, Всесвіту задокументованого у константі й архетипі української культури ще з часів трипільської цивілізації. Відомо, що назви переважної більшості сузір’їв зоряного неба – слов’янські. Українські генетичні корені першовідкривачів космосу для людства: Вернадського, Циелковського, Гагаріна наводять на думку, що прадавні величезні обсерваторні комплекси треба шукати не у Великій Британії, поблизу Стоунхенджа, а саме на території України. (не окраїні Московщини, як деякі намагаються трактувати її назву, а – Гіпербореї, країні Богів, Оум – краї або Великій країні, що є подібним до сучасної назви такої країни, як Велика Британія.)
Що стосується питання, чи могли носії трипільської культури мати культ поклоніння жінці – ведмедиці, на сьогодні можна тільки здогадуватися, але якщо простежувати та провести порівняльний аналіз з прадавньою світовою міфологічною творчістю, то таке явище здається цілком реальним і можливим.
Таке рішення прийняла Сеньківська сільська рада, яке ініційоване відділом культури Бориспільської райдержадміністрації та Київським обласним товариством «Молода Просвіта». Місце для зведення трипільської хати знайшли в родовому селі автора проекту Вадима Перегуди «Тепер, – зазначає Вадим Перегуда, – робота над проектом значно пожвавиться, адже хата отримала головне – конкретне місце, де вона буде зведена». Відповідно до рельєфу місцевості буде створено проект будівлі і план облаштування навколишньої території. Підготовку і оформлення документів планується завершити за кілька місяців. Паралельно буде сформовано групу волонтерів, що братимуть безпосередню участь у зведенні хати. Якщо не виникне чергових форс-мажорних обставин, пов’язаних із наслідками фінансової кризи та майбутніх виборів, будівництво планується розпочати вже в травні 2010 року. Спільний проект «Трипільська хата» краєзнавця Вадима Перегуди та Київського обласного товариства «Молода Просвіта» презентовано ще 17 лютого ц.р. Його учасники мали намір вже за півроку за підтримки спонсорів збудувати перший зразок житла трипільців, виконаний із дотриманням усіх наукових норм:археологічних, архітектурних, екологічних. Було проведено низку семінарів, які знайомили всіх охочих із унікальною археологічною культурою. Проте, через економічні негаразди, влітку реалізувати проект так і не вдалося. Нині, коли ідея отримала друге дихання, наближаються холоди. Проте, це не засмучує організаторів. Додатковий час можна використати на ретельнішу підготовку. Тому вже в жовтні буде відновлено спільні засідання науковців і небайдужої молодіф. по трипільській тематиці.
Посещение в ноябре 2009 года уникального по своей красоте , дендропарка Софиевка , находящегося в городе Умань , Черкасской области что на Украине, повергло меня в состояние шока !!!
Я и ранее тут бывал , знал парк хорошо , знал почти все закоулки , ведь я рос рядом . Занимался историей , археологией , фотографией , спортом. Объездил пол мира и когда приехал в дорогие мне места …….
На территории парка , о чудо , я увидел руины древних святилищ , знаки оставленные на камнях не оставляли сомнений . Сколько тысяч лет назад здесь бурлила жизнь ? кто и как создал эти огромные камни ?
Время не жалеет и камни. Они когда то служили своей силой и волшебством людям. Здесь совершались ритуалы , давали присягу воины , жизнь бурлила полноводной рекой , утверждая мудрость вселенной.
То ли туман , то ли дальние путешествия успокоили разум , но когда я увидел остатки Исполинов я понял и происхождение этих глыб и их предназначение и их святость .
В окрестностях города Умани достаточно святых мест . Это и стоянки древних людей и остатки городищ трипольской , белогрудовской , черняховской культур . Встречаются остатки плавильных горнов. Здесь плавили метал на пол Европы. Здесь проходила граница со степью.
Здесь был город времён Киевской Руси , охранявший страну от набегов кочевых племён . Проходили торговые пути в Крым. Здесь было людно в былые времена.
Дух старины сквозит из Матери Земли , наполняя живущих здесь людей любовью к Родине , выковывая их патриотизм и силу Духа.
Сотни тысяч лет назад здесь жили исполины и оставили для нас свои творения . Никакие не батраки графа Потоцкого , ни последующие пере устроители не смогли стереть с лика Земли святыни предков. Нам ещё предстоит открыть свою историю. Историю могущества и славы предков .
Посмотришь внимательно по сторонам и дух захватывает и уносит куда то ввысь мысли твои …
Особенно чувствуется состояние вечности осенью , когда нет суеты людской и сама природа отдыхает , погрузившись в полумрак утреннего , осеннего тумана.
На этих скалах когда то совершались таинственные обряды посвящения в воины . На этих скалах клялись в любви родине и в верности любимой или любимому. На этих скалах пели гимны восходящему Солнцу и в полнолуние просили богиню любви о покровительстве и благополучии.
Как тихая спокойная река текли тысячелетия и под покровом святых дубов укрывших землю от позора будут и далее течь до скончания века . И будут напоминать упавшие исполинские камни о прошедших славных эпохах и будут звать из глубины сознания , сознание того , что ничто не проходит бесследно и то кем мы есть , на сегодняшний день , это заслуга предыдущих поколений , тысячелетней истории уходящей корнями в наше прошлое .
Память крови не загасят никакие распри и никакие биологические эксперименты. Память крови будет нас нести на волнах нашей истории туда , где никогда не будет разбрата и туда , где увидев Брата Брат не опустит взгляда .
Смотрите фотографии . Участвуйте в дискуссиях . Подумаем совместно о том как реставрировать и сохранить древнейшую святыню . Нашу и Вашу.
Хочу немного рассказать о проекте который уже давно вынашивался в моей голове.
Всё началось ещё давно в детстве , когда непоседливым мальчишкой бегал на экскурсии в дендропарк ” Софиевка “. Нет надобности рассказывать историю возникновения парка , за меня это сделает лучше , любой местный экскурсовод.
Восторг вызывало всё ! И речушка переходящая в водопад и грот Венеры и громадные древние дубовые рощи и особенно огромные в беспорядке разбросанные на значительной территории каменные глыбы. Там легко было спрятаться от таких же как я сверстников.
Детство стремительно пролетело . Армия , учеба в институте , женитьба , хлопоты человеческие накатываются девятым валом . Шло время как и прежде я занимался изучением истории , накапливались знания , открывались загадки, но странным образом я снова и снова возвращался к тайне покрытой мраком веков : Так откуда же взялись здесь эти валуны да в таком количестве и в таком беспорядке.
Неужели граф Потоцкий , истинный любитель природы и красоты , создавая этот парк мог позволить этот каменный хаос в этом прекрасном уголке природы. Думаю нет. Здесь издревле были дубовые леса , давая убежище своим жителям и скрывая от любознательных глаз тайны истории.
Уманщина богата историей. События здесь протекали полноводной рекой. Чего тут только не происходило….
В окрестностях встречаются остатки древних поселений черняховской , трипольской , чернолеской культур. Поселения времён киевской Руси и в изобилии можно найти каменные изделия древних жителей. Скифские захоронения и курганы да и находилась на этих землях ( по моим предположениям) древнее государство ” Артания “.
Когда я в очередной раз приехал в Умань и в очередной раз посетил “Софиевку” а это произошло осенью 2009 года, я отчётливо разглядел в утреннем тумане другой облик парка и скрывающихся в нём тайн.
ДА ЭТО ЖЕ РУИНЫ ДРЕВНЕГО СВЯТИЛИЩА . Как я раньше не замечал этого. Толи утренний осенний туман , или время пришло на открытие тайны , или я прозрел и посмотрел на всё находящееся здесь другими глазами ?
Я призываю сторонников и любителей старины просмотреть фотографии сделанные мною .
Обсудить на страницах сайта это открытие и возможно организовать совместную экспедицию на место древнего святилища . Поклониться святым местам . Ведь здесь находится святыня наших предков.
